Уроки виробничого навчання

Тема уроку: «Ремонт системи охолодження»

Мета:

Навчальна:

          -  узагальнення теоретичних і практичних знань, навичок вміння планування та  використання їх при ремонті системи охолодження ;

-                     удосконалення загально-професійних і політехнічних навиків забезпечуючи профіль підготовки;

-                     систематичне використання теоретичних знань у передових прийомах виробничої діяльності;

-                     оволодіння прийомами виробничого процесу в процесі ремонту системи охолодження;

Виховна:

-                     виховання поваги до праці, своєї професії;

-                     виховання бережливого відношення до обладнання та інструменту ;

-                     виховання  дисципліни, добросовісності, відповідальності, ініціативи;

Розвиваюча:

-                     розвиток раціональних прийомів технічного мислення;

-                     розвиток пізнавальної активності і самостійності;

-                     розвиток культури учбово–виробничої праці;

-                     розвиток уважності, спостережливості, терпіння у досягненні мети;

-                     розвиток навиків та звичок планування і контролю своєї праці;

-                     розвиток вміння і навиків самовідповідальності в обраній професії.

Тип уроку:Комбінований урок

Вид уроку: Усне опитування (фронтальне, індивідуально-групове);  Усне опитування  (у дошки) – індивідуальне завдання; Залік теоретичних знань;Практично – самостійна робота

Дидактичне забезпечення: Головчук А.Ф. Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки. Підручник. У 3 кн./ А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред.  А.Ф. Головчука.-К.: Грамота, 2003.- 335с.

1.                Матеріально-технічне забезпечення:

1.                Плакати по темі:

А) Схема рідинної системи охолодження;

Б)Схема повітряної системи охолодження;

В) Схеми серцевини радіатора: а)– трубчасто-пластинчаста;                                   б) – трубчасто-стрічкова; в) – щільникова;

Г)Схема роботи відцентрового насоса;

2.                Ключі рожкові від 12 до 22 мм, пластинчатий щуп, викрутка,накидний ключ на 19.

3.                Трактор.

Міжпредметні зв’язки: Охорона праці,розділ «Основи безпеки праці в галузі»

Методи навчання: пояснювально-ілюстративний, наочний, самостійно-практичний.

Форми організації навчальної діяльності: Команда

Місце проведення: Учбове господарство

Час: 6 годин

Література :

1.                Головчук А.Ф. Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки. Підручник. У 3 кн./ А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред.А.Ф. Головчука.-К.: Грамота, 2003.- 335с.

2.                Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили – М.: Высшая школа, 1982. – 320с.

3.                Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344 с

Хід уроку

І. Організаційна частина:

А) перевірка наявності учнів

Б) перевірка зовнішнього вигляду учнів відповідно до правил техніки безпеки

В) призначення двох відповідальних: одного відповідального за техніку безпеки: доповідає відсутність учнів, працює на протязі уроку. Контроль за порядком біля трактора, доручається також відповідальному за техніку безпеки та організацію робочого місця.

Учень приймає участь в атестації  знань, у фронтальному опитуванні та заключному інструктуванні.

Другого відповідального за якість виконання практичного завдання (контролю якості).

Учень приймає участь, контролюючи разом з майстром виробничого навчання виконання практичного завдання.

Аналізує та доповнює у заключному інструктажі кожного учня, пропонує свою оцінку, доказуючи свої знання.

Майстер з виробничого навчання та учень відповідно оцінюють діяльність учнів при практичному виконання завдання (1-12 балів)

Г) Розподіл учнів  на дві команди, кожна з команд повинна:

-         визначити основні несправності в системі охолодження ;

-          виконати ремонт основних несправностей в системі охолодження трактора

ІІ. Вступний інструктаж :

1. Повідомлення теми і мети уроку (Записати у щоденники виробничого навчання)

2. Мотивація навчально-виробничої діяльності учнів:

Для забезпечення нормальної роботи двигуна його деталі, що стикаються з гарячими газами, необхідно охолоджувати       оскільки під впливом високих температур в'язкість масла знижується, внаслідок чого погіршується мащення тертьових поверхонь деталей, що супроводжується збільшенням тертя і спрацюванням їх. Погіршується також наповнення циліндрів свіжим зарядом, знижуються механічні якості матеріалу деталей, порушуються нормальні зазори в рухомих з'єднаннях, що може призвести до заклинювання поршнів у циліндрах, виплавлення підшипників колінчастого вала, жолоблення головок клапанів, зависання їх у напрямних втулках тощо.

   Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна регульованим відведенням тепла від найбільш гарячих деталей, які нагріваються в результаті тертя або контакту з гарячими газами.  Тобто, є зрозумілим, що без системи охолодження неможлива робота двигуна внутрішнього згорання взагалі, що і зумовлює актуальність даної дипломної роботи.

3. Актуалізація опорних знань і умінь учнів:

1. Основне призначення системи охолодження?

2. Класифікація систем охолодження?

3. Загальна будова і робота системи охолодження?

4. Основні охолоджувальні рідини?

5. Будова і робота приладів системи охолодження?

6. Основні несправності в  системі охолодження?

7. Ремонт основних несправностей в системі охолодження?

4.                Виклад основного матеріалу:

Для забезпечення нормальної роботи двигуна його деталі, що стикаються з гарячими газами, необхідно охолоджувати       оскільки під впливом високих температур в'язкість масла знижується, внаслідок чого погіршується мащення тертьових поверхонь деталей, що супроводжується збільшенням тертя і спрацюванням їх. Погіршується також наповнення циліндрів свіжим зарядом, знижуються механічні якості матеріалу деталей, порушуються нормальні зазори в рухомих з'єднаннях, що може призвести до заклинювання поршнів у циліндрах, виплавлення підшипників колінчастого вала, жолоблення головок клапанів, зависання їх у напрямних втулках тощо.

Система охолодження призначена для підтримання оптимального теплового режиму двигуна регульованим відведенням тепла від найбільш гарячих деталей, які нагріваються в результаті тертя або контакту з гарячими газами.  Тобто, є зрозумілим, що без системи охолодження неможлива робота двигуна внутрішнього згорання взагалі, що і зумовлює актуальність даної дипломної роботи.

Системи охолодження, в яких сорочка охолодження вільно сполучена з атмосферою за допомогою провідної трубки,  називаються відкритими. У сучасних двигунів сорочка охолодження сполучається з атмосферою періодично через пароповітряний клапан. Така система називається закритою. Застосування пароповітряного клапану дозволяє збільшити тиск в сорочці охолодження до 0,115 МПа, одночасно зростає температура кипіння рідини, вода менше випаровується , що зменшує накип на стінках сорочки.

На сучасних тракторних двигунах застосовується закрита система рідинного охолодження з примусовою циркуляцією рідини рис.1.1, яка складається з таких елементів: сорочки охолодження, яка утворюється порожнинами блока і головки блока циліндрів, з'єднаних між собою; радіатора 3, який верхнім 10 і нижнім 11 патрубками з’єднується з сорочкою охолодження; рідинного відцентрового насоса 9 і вентилятора 2, встановлених на одному валу в загальному корпусі, прикріпленому до блока. Привод насоса і вентилятора здійснюється від колінчастого вала через пасову передачу. У верхній частині головки блока циліндрів розташований термостат 6, який відвідною трубкою 12 з'єднаний з відцентровим насосом 9. Рідина в сорочку охолодження заливається через горловину верхнього бачка радіатора, яка закривається кришкою з пароповітряним клапаном 13. Зливається рідина із сорочки охолодження за допомогою краників 14, встановлених на нижньому бачку радіатора і блока циліндрів.

        

Рис.1.1  Схема рідинної системи охолодження:

1 – шторка; 2 – вентилятор; 3 – радіатор; 4 – термостат; 5 – термометр; 6 – сорочка охолодження; 7 – блок циліндрів; 8 – гільза; 9 – насос; 10 – верхній патрубок; 11 – нижній патрубок; 12 – відвідна труба;13 – пароповітряний клапан; 14 – краник

При роботі холодного двигуна рідина в системі циркулює по малому колу: насос 9 – сорочка охолодження 6 – термостат 4 – відвідна трубка 12, знову – до насоса 9. Циркуляція здійснюється до досягнення рідиною температури 60-75 °С.

При такій температурі спрацьовує термостат 4, рідина починає циркулювати по великому колу за допомогою насоса 9: насос 9 – сорочка охолодження  6 – термостат 4 – верхній патрубок 10 – верхній бачок радіатора 3 – серцевина радіатора – нижній бачок радіатора – нижній патрубок 11 – насос 9. У трубках серцевини радіатора рідина охолоджується, оскільки в серцевині радіатора один потік рідини із патрубка 10 розподіляється і теплота від рідини передається трубкам серцевини. Зовнішня поверхня трубок обдувається потоком повітря, що всмоктується вентилятором 2. Інтенсивність повітряного потоку регулюється за допомогою встановленням перед серцевиною радіатора шторки 1.

При нормальній роботі двигуна з номінальним навантаженням температура охолоджувальної рідини, яка потрапляє у верхній бачок радіатора, становить 85...90°С, а температура охолодженої рідини на вході в сорочку охолодження відповідно 70...75 °С. В радіаторі температура охолоджувальної рідини зменшується на 10...15°С.

Для контролю температури охолоджувальної рідини використовують датчики та покажчики температури. Датчик температури охолоджувальної рідини може встановлюватись у верхньому патрубку радіатора після корпуса термостата (Д-65Н), в кінці відвідного трубопроводу головки циліндрів (СМД-18Н, А-41) або в патрубку відведення рідини із сорочок охолодження кожного ряду циліндрів дизелів СМД-60.

Система повітряного охолодження. В цій системі тепло від деталей двигуна відводиться в результаті обдування циліндрів і їх головок повітрям.

Система повітряного охолодження двигуна складається з вентилятора 9 (рис.1.2.) та напрямних: кожуха 2, щитків (дефлекторів) 4, 7, 8, апарату 10.

Ротор вентилятора і напрямний апарат відлиті з алюмінієвого сплаву. Ротор закріплений на одному валу з шківом, який приводиться клинопасовою передачею від шківа колінчастого вала. Напрямний апарат разом з каркасом прикріплений до остова двигуна. Він служить для зміни напрямку повітряного потоку на протилежний обертанню ротора, що створює неможливість завихрення.

Для оберігання вентилятора від потрапляння сторонніх предметів і зменшення забрудненості поверхонь, що охолоджуються напрямний апарат обладнаний захисною сіткою 11.

Рис. 1.2.  Схема повітряної системи охолодження:

1 – масляний радіатор; 2 – кожух; 3 – замок; 4 – задній дефлектор; 5 – циліндр; 6 – шпилька кріплення середнього дефлектора; 7 – середній дефлектор; 8 – передній дефлектор; 9 – вентилятор; 10 – напрямний апарат; 11 – захисна сітка

Повітря, що нагнітається вентилятором, направляється кожухом та дефлекторами в міжреберний простір циліндрів і головок. Регулюють тепловий стан двигуна дросельним диском, який встановлюється під захисну сітку вентилятора, а також вмиканням або вимиканням масляного радіатора

Система повітряного охолодження зменшує габарити і масу дизеля, простіша в експлуатації, але має підвищений шум і витрати потужності двигуна (5...10 %) на привод вентилятора.

Будова  і робота приладів системи охолодження

Радіатор призначений для охолодження нагрітої рідини. Він складається з верхнього й нижнього бачків, серцевини  та деталей кріплення. Серцевина радіатора (рис.1.3) може бути трубчасто-пластинчастою, трубчасто-стрічковою або щільниковою.

Рідина з сорочки охолодження подається у верхній бак радіатора, а звідти, трубками серцевини, зливається в нижній. В кришці заливної горловини радіатора системи охолодження закритого типу є пароповітряний клапан.

Пароповітряний клапан (рис.1.4). ізолює систему охолодження від атмосфери і підтримує в ній дещо вищий тиск, що підвищує температуру кипіння, знижує пароутворення й витрату охолоджуючої рідини.

Рис.1.3. Схеми серцевини радіатора:а – трубчасто-пластинчаста; б – трубчасто-стрічкова; в – щільникова

Рис.1.4. Пароповітряний клапан кришки заливної горловини:

1 – паровідвідна трубка; 2 – паровий клапан; 3 – пружина парового клапана; 4 – замкова пружина; 5 – корпус кришки; 6 – горловина радіатора; 7, 8 – гумові прокладки; 9 – повітряний клапан; пружина повітряного клапана

Коли кришка закриває горловину радіатора паровий клапан 2  через гумову прокладку притиснутий пружиною 3 до виступу горловини і розділяє порожнину верхнього бака радіатора з атмосферою.

Якщо тиск в системі на 0,05 – 0,07 МПа більше атмосферного (внаслідок пароутворення), паровий клапан 2, долаючи опір пружини 3, зміщується по штоку вгору. Пара з верхнього бака радіатора проходить через щілину, що утворилась, і трубкою 1 виводиться в атмосферу,

У випадку створення розрідження в системі охолодження (при охолодженні гарячого двигуна, витікання рідини тощо) до 0,001 –0,01 МПа через повітряний клапан підсмоктується повітря, що запобігає деформації латунних трубок осердя радіатора.

Термостат автоматично підтримує необхідну температуру охолоджуючої рідини при різних навантаженнях двигуна і температурах навколишнього повітря, а також забезпечує швидке прогрівання двигуна після його пуску. Залежно від температури охолоджуючої рідини термостат спрямовує її потік із сорочки охолодження у верхній бачок радіатора (радіатор підключений) або до насоса через відвідну трубку (радіатор відключений). Застосовують термостати з рідинним та твердим наповнювачами.

Вентилятор  служить для створення повітряного потоку, яким обдуваються трубки радіатора. Подача повітря вентилятором залежить від частоти обертання крильчатки, кількості лопатей, їх розмірів та профілю. Звичайно крильчатки вентиляторів чотирьох, шести або восьми-лопатеві, які обертаються в спеціальному кожусі (дифузорі), прикріпленому до радіатора. Кожух забезпечує потрібний  напрямок повітряного потоку і захищає крильчатку. Для зменшення вібрації і шуму лопаті розміщують попарно під різними кутами.

Відцентровий насос забезпечує примусову циркуляцію рідини в системі. Насос складається з корпуса 1 (рис.1.5.), підвідного і відвідного каналів, валика 3 на шарикових підшипниках. На валику закріплений шків привода, з іншого боку – крильчатка насоса.

Рис.1.5. Схема роботи відцентрового насоса: 1 – корпус насоса; 2 – крильчатка; 3 – валик; 4, 5 – патрубки; Н – порожнина нагнітання

Шків отримує обертання від колінчастого вала клиновим пасом Під час обертання крильчатки рідина, що знаходиться між її лопатями, викидається відцентровою силою в порожнину нагнітання Н. Насоси більшості двигунів об'єднані в один вузол з вентилятором.

Несправності системи охолодження,  ремонт та догляд за нею:

До основних несправностей системи охолодження належать: зниження рівня води в радіаторі, послаблення пасів привода вентилятора й водяного насоса, пошкодження термостата і відкладання накипу на стінках водяних сорочок.

Зовнішніми ознаками цих несправностей є перегрівання двигуна. Зниження рівня води в системі охолодження може статись внаслідок її витікання через нещільність з'єднання шлангів з патрубками, пошкодження зливних краників і прокладки головки циліндрів, через тріщини в блок-картері та радіаторі, через сальник водяного насоса, а також наслідок випаровування через пробку радіатора при її несправності.

Догляд за системою охолодження під час експлуатації полягає в тому, щоб підтримувати належний рівень води, підтягувати кріплення окремих частин, усуваючи причини витікання води, перевіряти й регулювати натяг пасів вентилятора, перевіряти роботу термостата, промивати систему, видаляти накип і змащувати підшипники водяного насоса.

У систему охолодження треба заливати чисту м'яку воду, краще дощову або снігову. Тверду воду, яка містить у собі мінеральні солі, заливати в систему охолодження без попереднього зм'якшення не можна тому, що під час роботи двигуна солі у вигляді накипу осідають на стінках сорочок охолодження та інших деталях, що обмиваються водою. Накип знижує теплопровідність стінок і погіршує циркуляцію води, бо зменшує прохідні перерізи каналів.

Найпростішим способом зменшення жорсткості води є кип'ятіння її з наступним відстоюванням. Тверду воду можна зм'якшити, якщо на 10 л води додати 6— 7 г каустичної соди і профільтрувати через густу тканину. Вода буде значно м'якша, якщо до неї додати гексаметафосфат натрію (гексамет) з розрахунку 3 г на 1 л води. Розчиняти гексамет потрібно протягом 30—40 хв, періодично перемішуючи воду.

Якщо потрібно долити воду в радіатор, то до неї подають відповідну кількість розчину гексамету.

Воду в систему охолодження потрібно заливати через лійку з густою сіткою. Щоб не допустити з'явлення тріщин у головці циліндрів і блок-картері, доливати воду в радіатор перегрітого двигуна потрібно поступово і обов'язково при працюючому двигуні. З цих причин не можна заливати взимку в холодний двигун дуже гарячу воду.

Під час роботи двигуна треба періодично перевіряти рівень води в радіаторі. Відкриваючи пробку заливної горловини радіатора, потрібно оберігати руки і обличчя від опіків парою і гарячою водою.

При температурі навколишнього середовища нижче + 5° С воду із системи охолодження перед зупинкою двигуна на тривалий час потрібно зливати. Для цього трактор встановлюють на горизонтальній площадці, відкривають краники в радіаторі і блок-картері і зливають воду у чисту посудину. Після відстоювання її фільтрують і знову заливають у систему охолодження.

Для видалення грязі і осадів із системи охолодження її періодично промивають чистою водою. Це роблять в кінці робочого дня, зразу після зупинки двигуна, коли частинки грязі у воді знаходяться у змуленому стані і легко видаляються разом з водою. Після того як двигун схолоне, пропускають через систему охолодження 40—60 а води і знову заливають чисту м'яку воду.

Через 960 год. роботи необхідно видаляти накип із системи охолодження дизеля. Для цього зливають воду і заповнюють систему содовим розчином (750—800 г каустичної соди і 250 г гасу на кожні 10 л води). Пускають двигун, прогрівають його на середніх обертах колінчастого вала протягом 10—15 хв. і залишають розчин у системі охолодження на 10—12 год. Після цього двигун знову пускають, прогрівають на середніх обертах протягом 10—15 хв., зливають розчин із системи охолодження, промивають її чистою водою і заливають м'яку воду.

У холодну пору року в систему охолодження замість води заливають антифриз — розчин води й етиленгліколю. Промисловість випускає антифризи двох марок: 40 і 65 (ГОСТ 159—52). Цифри вказують на температуру замерзання відповідно —40 і —65° С.

Антифризи при нагріванні збільшують об'єм, а тому систему охолодження заповнюють антифризом тільки на 93—95% її повного  об'єму.  В   разі   зниження рівня антифризу в радіатор слід доливати тільки чисту м'яку воду, бо етиленгліколь майже не випаровується.

Етиленові антифризи — це сильна отрута, тому весь персонал, який працює на машинах, заправлених антифризом, повинен добре знати правила користування такою рідиною.

Необхідно стежити за тим, щоб у системі охолодження не було підтікання. Для нього потрібно підтягувати всі різьбові з'єднання, хомути шлангів і сальник водяного насоса.

Просочування води через сальник водяного насоса виявляють по витіканню води з контрольного отвору. Для усунення підтікання води необхідно повернути гайку сальника на 76 оберта і дати попрацювати двигуну не менш як 10 хв. Якщо після цього підтікання продовжуватиметься, необхідно гайку повернути ще на 1/6 оберта. Слід пам'ятати, що надмірна затяжка сальника призводить до швидкого спрацювання як сальника, так і валика водяного насоса.

Якщо підтягування сальника не припиняє підтікання води, сальник замінюють новим.

Щоб не допустити перегрівання двигуна, треба стежити за тим, щоб радіатор був сухий і чистий. Якщо радіатор забруднений, його потрібно очистити і промити дизельним паливом, знявши при цьому масляний радіатор. Масло з поверхні радіатора змивають за допомогою шприца або ганчіркою, змоченою в дизельному паливі або гасі, прочищаючи простір між пластинами серцевини дерев'яними паличками.

Після очищення радіатор обтирають сухою ганчіркою і продувають стисненим повітрям.

Щодня треба перевіряти натяг пасів вентилятора і генератора. Пас повинен бути чистий, без розшарувань і розривів. Замаслені приводні паси потрібно обтирати ганчіркою, злегка змоченою в бензині. Якщо пас вентилятора натягнутий слабо, під час роботи спостерігається його пробуксовування, що може призвести до перегрівання двигуна, а якщо пас надмірно натягнутий, збільшується спрацювання підшипників вентилятора і генератора, а також швидко спрацьовується сам пас.

Перевірку й регулювання натягу пасів вентиляторів описано в роботі 14. Тривала й безперебійна робота повітряної системи охолодження залежить, головним чином, від роботи вентилятора і стану поверхонь охолодження. Тому через кожні 60 год. роботи необхідно очищати охолоджувальні ребра від пилу і грязі, змащувати підшипники робочого колеса, а також перевіряти й регулювати натяг паса вентилятора. Через                240 год. треба очищати лопатки робочого колеса і напрямний апарат вентилятора.

Температурний режим двигунів Д-37М, випущених до 1966 р., регулюють за допомогою жалюзі, що є на виході нагрітого повітря з двигуна, а також виключенням або включенням масляного радіатора. В холодну пору року масляний радіатор виключають, а жалюзі прикривають. Якщо температура навколишнього середовища підвищується, масляний радіатор включають, а жалюзі повністю відкривають.

З 1966 р. на двигунах застосовують сезонне регулювання температурного режиму за допомогою спеціального диска, який встановлюють на захисну сітку при температурі повітря нижче 5°С. При цьому виключають і масляний радіатор. При високій температурі навколишнього середовища масляний радіатор включають у систему і знімають диск з вентилятора.

Температурний режим двигуна контролюють за допомогою сигналізатора, датчик якого встановлений у головці четвертого циліндра. Якщо температура головки циліндра перевищує 175" С, датчик автоматично вмикає сигнальну червону лампу на щитку приладів.

Показником роботи системи охолодження є також температура масла в піддоні картера двигуна, яка повинна бути в межах70—100° С і не повинна перевищувати 105° С під час роботи двигуна у важких умовах.

 ІІІ. Поточний інструктаж:

1.                Учень відповідальний за техніку безпеки перевіряє організацію робочого місця:

а) чистоту підніжок трактора і території навколо трактора;

б) наявність та відповідність інструменту для виконання роботи;

в) наявність технологічної карти завдання.

2.                Учень, майстер з виробничого навчання контролює правильність і послідовність визначення основних несправностей системи мащення та її ремонту.

3.                      Учень відповідальний за техніку безпеки, нагадує учням про правила безпеки при обслуговуванні трактора, користування ріжковими ключами та викруткою при відкручуванні гайок та болтів.

4.                Учень перевіряє правильність регулювання теплового зазору в кожному циліндрі.

5.                Учні та майстер перевіряють правильність догляду за системою охолодження

6.                Обидва учні контролюють техніку безпеки при перевірці роботи системи охолодження

ІV Заключний інструктаж

1.                Майстер аналізує досягнення учнів на уроці по закріпленню знань, умінь, навичок за темою уроку, а також умінь і навичок з організації робочих місць і дотримання правил техніки безпеки праці.

2.                Учень, відповідальний за техніку безпеки, вказує на помилки при виконанні ремонту та догляду за системою охолодження .

3.                Майстер виробничого навчання підводить підсумки за теоретичне та практичне знання, виділяє учня, який найкраще знає свою спеціальність, оцінює – 12 балів.   

4.                Повідомлення та обґрунтування оцінки

Досягнення:

1.                Використання теоретичних знань на практиці (спецдисциплін).

2.                Самоконтроль.

3.                Виявлення здібностей та можливостей учнів.

4.                Самоутвердження та самореалізація кожного учня.

5.                Якість знань.

6.                Вміння аналізувати та самокритичне ставлення до своєї роботи.

             При оцінюванні учнів використовується новий спосіб – парного оцінювання.

            «Рецензент» - один учень відповідає, а другий аналізує, виправляє помилки, доповнює, виставляє оцінку.

             По закінчені призначаю чергових для прибирання робочого місця, інструменту під контролем відповідального за техніку безпеки.

5.                Повідомлення домашнього завдання: Повторити тему: «Ремонт системи охолодження»

Тема уроку: «Технічний огляд системи мащення»

Мета:

Навчальна:

          -  узагальнення теоретичних і практичних знань, навичок  вміння планування та  використання їх у виробничому процесі при технічному огляді системи мащення;

-                     удосконалення загально-професійних навиків щодо технічного огляду системи мащення;

-                     систематичне використання теоретичних знань при виконанні прийомів технічного огляду системи мащення;

-                     оволодіння прийомами виробничого процесу технічного огляду системи мащення;

Виховна:

-                     виховання поваги до праці, своєї професії;

-                     виховання бережливого відношення до обладнання та інструменту

-                     виховання  дисципліни, добросовісності, відповідальності, ініціативи;

Розвиваюча:

-                     розвиток пізнавальної активності і самостійності;

-                     розвиток культури учбово–виробничої праці;

-                     розвиток уважності, спостережливості, терпіння у досягненні мети;

-                     розвиток вміння і навиків самовідповідальності в обраній професії.

Тип уроку:Комбінований урок

Вид уроку: Усне опитування (фронтальне, індивідуально-групове);  Усне опитування  (у дошки) – індивідуальне завдання; Залік теоретичних знань;Практично – самостійна робота;

Дидактичне забезпечення: Головчук А.Ф. Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки. Підручник. У 3 кн./ А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред.  А.Ф. Головчука.-К.: Грамота, 2003.- 335с.

1.                Матеріально-технічне забезпечення:

1.                Плакати по темі:

А) Схема системи мащення дизеля;

Б) Функціональна схема системи мащення двигуна типу СМД-60;

В)Принципова схема системи мащення двигуна типу СМД-60;

Г)Загальний вигляд і схема роботи односекційного масляного насоса; Д)Будова (а, б) і робота (в) реактивної масляної центрифуги;

Е) Будова і робота масляного радіатора;

2. Ключі рожкові від 12 до 22 мм, пластинчатий щуп, викрутка,накидний ключ на 19.

3. Трактор .

Міжпредметні зв’язки: Охорона праці: розділ «Основи безпеки праці в галузі»

Методи навчання: пояснювально-ілюстративний, наочний, самостійно-практичний.

Форми організації навчальної діяльності: Команда

Місце проведення: Учбове господарство

Час: 6 годин

Література :

1.                Головчук А.Ф. Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки. Підручник. У 3 кн./ А.Ф. Головчук, В.Ф. Орлов, О.П. Строков; За ред.А.Ф. Головчука.-К.: Грамота, 2003.- 335с.

2.                Родичев В.А., Родичева Г.И. Тракторы и автомобили – М.: Высшая школа, 1982. – 320с.

3.                Бабушко С.М. Ремонт тракторов и автомобилей. – К.: Высшая школа. 1982. – 344 с

Хід уроку

І. Організаційна частина:

А) перевірка наявності учнів

Б) перевірка зовнішнього вигляду учнів відповідно до правил техніки безпеки

В) призначення двох відповідальних: одного відповідального за техніку безпеки: доповідає відсутність учнів, працює на протязі уроку. Контроль за порядком біля трактора, доручається також відповідальному за техніку безпеки та організацію робочого місця.

Учень приймає участь в атестації  знань, у фронтальному опитуванні та заключному інструктуванні.

Другого відповідального за якість виконання практичного завдання (контролю якості).

Учень приймає участь, контролюючи разом з майстром виробничого навчання виконання практичного завдання.

Аналізує та доповнює у заключному інструктажі кожного учня, пропонує свою оцінку, доказуючи свої знання.

Майстер з виробничого навчання та учень відповідно оцінюють діяльність учнів при практичному виконання завдання (1-12 балів)

Г) Розподіл учнів  на дві команди: кожна з команд повинна здійснити технічний огляд системи мащення

ІІ. Вступний інструктаж :

1. Повідомлення теми і мети уроку (Записати у щоденники виробничого навчання)

2. Мотивація навчально-виробничої діяльності учнів:

Під час роботи двигуна внутрішнього згоряння відбувається взаємне переміщення рухових з'єднань деталей механізмів і систем, яке супроводжується тертям і втратою енергії. Для того , щоб цього запобігти існує цілий ряд мастильних матеріалів, що повинні мати оптимальну в'язкість, хорошу змащувальну здатність, високі антикорозійні властивості. Тому зрозуміло , що без мастильних матеріалів не зможе працювати жоден трактор, що і свідчить про актуальність обраної теми.

3. Актуалізація опорних знань і умінь учнів:

1. Основне призначення системи мащення?

2. Будова системи мащення?

3. Технічне обслуговування  системи мащення?

4.                Виклад основного матеріалу:

Система мащення забезпечує безперервну подачу масла до всіх деталей механізмів і систем, між якими в процесі роботи виникає інтенсивне тертя. Масло, що подається на тертьові поверхні деталей, зменшує тертя, промиває деталі від продуктів спрацювання, захищає деталі від корозії, ущільнює і частково охолоджує їх.

Залежно від способу подачі масла на тертьові поверхні деталей існують такі системи мащення: розбризкуванням, під тиском і комбінована.

На сучасних тракторних і автомобільних двигунах застосовується комбінована система мащення, яка забезпечує під тиском мащення корінних і шатунних підшипників колінчастого вала, підшипників розподільного вала, валиків і коромисел клапанів. Циліндри, поршні, розподільні шестерні та інші деталі змащуються розбризкуванням. Штанги, поверхні штовханів і кулачків розподільного вала змащуються самопливом. Комбінована система мащення працює так. Через маслозаливну горловину 16 (рис. 1.1) масло заливається в піддон картера, який є резервуаром для масла. Рівень масла в піддоні картера заміряють масломірною лінійкою, на якій є дві мітки, позначені буквами «П» і «Н» або без них. Рівень масла повинен бути в межах цих міток. З піддона картера масло зливається через отвір, який закривається різьбовою пробкою 17.

1.1 Схема системи мащення дизеля:

1 – масляний піддон; 2 – масляний насос; 3,7,9, – редукційні клапани; 4 – масломірна лінійка (стержень); 5 – проміжна шестерня; 6 – масляний фільтр (центрифуга); 8 – масляний радіатор; 10 – розподільний вал; 11-манометр; 12 – валик коромисел; 13 – головний масляний канал; 14 – порожнина шатунної шийки; 15 – колінчастий вал; 16 – маслозаливна горловина; 17 – пробка зливного отвору; 18 – маслоприймач

При роботі дизеля обертання від колінчастого вала через проміжну шестерню передається на шестерні масляного насоса 2. Шестерні насоса обертаються, утворюючи в патрубці від масляного насоса до маслоприймача 18 розрідження. Під дією розрідження масло надходить з піддона картера через маслоприймач до шестерень насоса. У маслоприймачі здійснюється попереднє очищення масла.

Шестернями насоса масло нагнітається і подається під тиском по каналу до масляного фільтра 6. Якщо фільтр не працює або забитий канал, то тиск масла в каналі підвищується; кулька редукційного клапана 3 стискує пружину, і масло через редукційний клапан надходить знову в піддон картера. Якщо фільтр діє, то він очищає масло від металевих і мінеральних часточок (тонка очистка масла).

Після фільтра масляний потік розділяється на дві частини: більша частина масла по трубопроводу потрапляє до масляного радіатора 8, а менша для приведення в дію фільтра – стікає в піддон картера.

При нормальному температурному режимі двигуна масло в радіаторі охолоджується і надходить в головний масляний канал. Якщо трубки радіатора забиті або зростає опір проходженню масла в холодний період року через його надмірну в'язкість, то редукційний клапан 7 спрацьовує і перепускає масляний потік повз радіатор в головний масляний канал.

Від головного масляного каналу по внутрішніх каналах і отворах в блок-картері масло надходить під тиском для мащення підшипників проміжної шестерні 5, корінних шийок колінчастого вала 15, опорних шийок розподільного вала 10, валика коромисел 12. По внутрішніх каналах у щоках і корінних шийках колінчастого вала масло потрапляє до порожнин шатунних шийок і підшипників. У деяких двигунів масло по отворах у стержні шатуна надходить для мащення поршневого пальця і підшипника верхньої головки шатуна. Тиск масла в головному каналі вимірюється манометром 11, встановленому на щитку приладів в кабіні трактора. При підвищенні тиску в головному каналі спрацьовує редукційний клапан 9.

В порожнинах шатунних підшипників під дією відцентрових сил масло очищається від сторонніх домішок, які осідають на стінці порожнини у вигляді спресованої маси. Маса з порожнин видаляється при капітальному ремонті двигуна. Для мащення валика коромисел масло пульсуючим потоком йде по каналах в блоці і головці блока, проходить радіальний отвір в опорній шийці розподільного вала і через отвір каналу головки блока потрапляє до пустотілого стояка валика коромисел, потім по отворах – у порожнину валика, а звідти через отвори надходить до втулок коромисел і від них – до регулювальних гвинтів і штанг.

Масло, яке витискується із підшипників валика коромисел, розбризкується коромислами, і в об'ємі між головкою блока і кришкою головки блока утворюється масляний туман. Масляним туманом змащуються зовнішні поверхні деталей, які розташовані в цьому об'ємі, штанги і поверхні головки блока та її кришки. Масло, яке витісняється із підшипників розподільного і колінчастого валів у вигляді краплин, повертається в піддон картера. Краплини масла зустрічаються з колінчастим валом, який обертається, і розбиваються ним до туманоподібного стану. Масляним туманом, утвореним в картері, змащуються зовнішні поверхні колінчастого і розподільного валів, штовхачі, штанги, шатуни, гільзи циліндрів, поршні і поверхні блок-картера.

Будова і робота елементів системи мащення

Масляний насос забезпечує в системі безперервну циркуляцію масла і подачу його під тиском до деталей.

На сучасних автотракторних двигунах застосовують шестеренчасті масляні насоси, які мають просту будову й забезпечують надійну роботу.

Односекційний масляний насос складається з корпуса 1 (рис. 1.2, а) і кришки 2. Корпус насоса кріпиться всередині картера до перетинок нижньої площини циліндрів двома болтами і фіксується на перетинці двома штифтами, запресованими в корпус. До нижньої частини корпуса болтами фіксується маслоприймач 7. В отворах корпуса 1 і кришки 2 встановлений на підшипниках ведучий вал 3. На одному кінці вала є шліци, призначені для встановлення шестерні приводу насоса. На валу за допомогою шпонки або шліців жорстко закріплюється ведуча шестерня 4. її зубці входять в зачеплення із зубцями веденої шестерні 6, яка виготовляється окремо або разом з валиком 9. Якщо шестерня 6 виготовляється окремо, вона вільно обертається на запресованому у корпус валику 9. Між зубцями шестерень 4 і 6 та стінками корпуса 1 є невеликий зазор – 0,05…0,1 мм.

Насос працює так:

1.При обертанні колінчастого вала шестерні масляного насоса обертаються в різні сторони (рис. 1.2, б);

2.Під дією створеного при обертанні шестерень розрідження, масло із піддона картера через сітку 8 маслоприймача 7 і вхідний канал 10 надходить до шестерень 4 і 6;

3.Потрапляючи між зубцями шестерень 4, 6 і корпусом 1 насоса, воно переноситься зубцями у вихідний канал 5;

4. Оскільки шестерні обертаються з великою швидкістю, то в канал 5 масло подається під тиском. Величина тиску, створеного насосом, як і його подача, залежать від розмірів насоса, частоти обертання шестерень, опору в трубопроводах і каналах та від спрацювання деталей насоса.

У холодну пору року масляний насос, особливо нового двигуна, подає велику кількість масла, тиск якого в системі (від насоса до головного масляного канала) зростає через опір трубопроводів проходженню масла надмірної в'язкості. Щоб запобігти пошкодженню фільтра й інших деталей системи, в корпусі насоса є редукційний запобіжний клапан, який автоматично обмежує величину максимального тиску в системі. При значному підвищенні тиску стаканчик 12 (або кулька) стискає пружину 13 і частина масла по перепускному каналу 11 надходить в піддон картера. Змінюючи попереднє стискання пружини 13 регулювальним гвинтом 14, який фіксується відносно корпуса насоса контргайкою, регулюють максимальний тиск масла в системі (0,65…0,70 МПа).

Без редукційного клапана після пуску охолодженого двигуна з холодним та густим маслом тиск у магістралі перевищував би 100 МПа.

На дизелях модифікації СМД-60 встановлюється двосекційний масляний насос. Він має основну секцію, яка подає масло в головний масляний канал, і додаткову, яка подає масло до масляного радіатора.

Для забезпечення мащення тертьових поверхонь перед пуском дизеля, що полегшує пуск і зменшує спрацювання деталей, на дизелях модифікації СМД-60 і ЯМЗ-240 встановлений насос передпускового прокачування масла.

Рис. 1.2. Загальний вигляд (а) і схема роботи односекційного масляного насоса (б)

1 – корпус; 2 – кришка; 3 – ведучий вал; 4 – ведуча шестерня;

5 – вихідний канал;6 – ведена шестерня; 7 – маслоприймач; 8 – сітка маслоприймача; 9 – валик; 10 – вхіднийканал; 11 – перепускний канал; 12 – замковий пристрій (стаканчик); 13 – пружина;

14 – регулювальний гвинт редукційного клапана

Фільтри забезпечують очищення масла від сторонніх предметів, які потрапили при перевезенні і зберіганні, а також від металевих і мінеральних частинок, що утворилися в процесі спрацювання деталей, згоряння палива й окислення масла.

На сучасних дизелях застосовується багатоступеневе очищення масла із використанням фільтрів грубої і тонкої очистки.

Фільтрами грубої очистки масла на всіх дизелях є металева сітка маслозаливної горловини і металева сітка, встановлена в корпусі маслоприймача.

Фільтри тонкої, очистки очищують масло від механічних частинок невеликого розміру (до 2…3 мкм) і смолистих речовин. Фільтруючі елементи таких фільтрів змінні (картонні, паперові, з тканини та деревного борошна).

На сучасних тракторних двигунах такими фільтрами є центрифуги з частотою обертання ротора 5000…9000 хв¹ (об/хв). У дизеля ЯМЗ-240Б основну частину масла, яка надходить у головну масляну магістраль, очищає фільтр зі змінними фільтрувальними елементами з деревного борошна, а меншу частину, яка знову повертається в піддон картера, – центрифуга.

Залежно від характеру сил, які обертають ротор, центрифуги бувають реактивними або активно-реактивними. Центрифуга, яка встановлена в системі так, що через неї проходить весь потік масла після масляного насоса, називається повнопоточною.

Центрифуга, через яку проходить частина масла, називається неповнопоточною.

Повнопоточна реактивна масляна центрифуга (рис. 1.3) дизеля СМД-60 складається з нерухомої і рухомої (ротора) частин і змонтована в корпусі 1 (рис. 1.3., б). В корпус 1 вкручено пустотілу вісь 6 з нижньою 31 і верхньою ЗО опорними шийками. На осі нерухомо (за допомогою гайки 10) закріплюється захисний ковпак 12, а ротор – з можливістю обертання відносно осі і вісьовим переміщенням 0,2–0,6 мм за допомогою гайки 8, упорної шайби 9 і гайки 11. Між ковпаком 12 і корпусом 1 встановлюється ущільнювальна паронітова прокладка 15.

В корпусі 1 є вхідні і вихідні канали, які з'єднуються з відповідними каналами осі 6. Вихідний канал осі – це відвідна трубка 2, запресована у вісь, а вхідний канал – місткість між внутрішньою поверхнею осі і зовнішньою поверхнею трубки 2. Для сполучення об'єму ротора з відповідними каналами на осі виконують отвори 28 і 26. Між вхідними 16 і вихідними 21 каналами корпуса встановлений запобіжний клапан, який підтримує необхідний тиск у центрифузі.

Запобіжний клапан 19 виготовлений у вигляді циліндричного плунжера з виточкою в середній частині для проходження масла по каналу 16 до центрифуги. До плунжера на різьбі приєднаний шток 23, який проходить крізь отвір упора 20. Шток 23 відносно клапана 19 зафіксований шплінтом. Між торцем штока і гніздом отвору порожнини запобіжного клапана 19 встановлений перепускний кульковий клапан, який складається з кульки 17 і пружини 18. На штоці 23, між упором 20 і шайбою, встановленою в канавку штока, діє пружина 22. Отвір під запобіжний клапан в корпусі 1 закривається заглушкою 24.

Ротор центрифуги із алюмінієвого сплаву складається з остова 4 і кришки 7, з'єднаних між собою за допомогою упорної шайби і гайок. Зверху упорної шайби 9 встановлюється мідна прокладка, в канавках остова, між остовом 4 і кришкою 7, ущільнювальне гумове кільце 14. Виступ (колонка) у верхній частині остова 4 тримає ротор на опорних шийках осі 6. Верхня 3О і нижня 31 шийки осі – це опори остова 4, а середня 32 розмежовує місткості очищеного і неочищеного масла. В нижній частині остова 4 виконують литі приливки. В різьбових отворах приливків встановляються дві форсунки 3 з каліброваними отворами діаметром 2,3 мм. Форсунки розташовані по дотичній до кола обертання (в протилежні сторони) радіусом 40 мм. У верхній частині остова двома гвинтами закріплений масловідбивач 5 і насадка 13.

Масло від насоса під тиском надходить по отворах у блок-картері і корпусі 1 до вхідного каналу 16 і отворів 28 в осі 6. Із отворів 28 масло через отвори масловідбивача 5 потрапляє до внутрішньої стінки насадки 13, звідки направляється до осі 6 і вверх. Це забезпечує рівномірніший розподіл осаду сторонніх домішок на внутрішніх стінках кришки 7, обмежує їх змивання зі стінок кришки 7 масла, яке надходить в ротор. Через різницю діаметрів опорних шийок 30 і 31 осі 6 утворюється осьова сила, що піднімає ротор уверх. При роботі центрифуги ротор не тисне на опорні шийки 30 і 31.

Рис. 1.3. Будова (а, б) і робота (в) реактивної масляної центрифуги:

а – дизеля СМД-18Н; б – дизеля СМД-60; 1 – корпус; 2 – масловідвідна трубка; 3 – форсунка; 4 – остов ротора; 5 – масловідбивач; 6 – вісь ротора; 7 – кришка ротора; 8 – гайка ротора; 9 – упорна шайба; 10 – гайка ковпака; 11 – гайка; 12 – ковпак; 13 – насадка; 14 – ущільнююче кільце; 15 – прокладка; 16, 21 – канали в корпусі центрифуги для неочищеного і очищеного масла; 17 – кульковий канал; 18, 22 – пружини; 19 – запобіжний клапан; 20 – упор; 23 – шток; 24 – заглушка клапана; 25 – стакан що відокремлює порожнини очищеного і неочищеного масла; 26, 28 – отвори; 27 – запобіжна сітка; 29 – картер для зливання масла з форсунок; 30,31,32 – опорні шийки осі; 33 – прокладка; 34,35 – зливний і перепускний клапан

Частина масла з верхньої частини ротора подається до форсунок. Витікаючи з великою швидкістю через соплові отвори форсунок, масло утворює реактивний крутний момент (рис. 1.3, в) який обертає ротор центрифуги. При обертанні ротора з великою швидкістю механічні частинки і продукти спрацювання масла під дією відцентрових сил відкидаються до стінок кришки і осідають у вигляді спресованої маси. Очищене масло по отворах 26 осі 6 подається в масловідвідну трубку 2, канал 21 центрифуги і в головну масляну магістраль дизеля.

При підвищенні тиску у вихідному каналі 21 центрифуги підвищується тиск і в каналі 16 для підведення масла до центрифуги. Масло діє на плунжер 19 запобіжного клапана і він, стискуючи пружину 22, переміщується вправо (рис. 1.5, б) разом зі штоком 23. Правий кінець плунжера виходить із розточки корпуса 1 і частина масла із впускного каналу 16 центрифуги надходить в картер 29 для зливання масла з форсунок і звідти–в піддон картера. Тиск на вході в центрифугу знижується. Запобіжний клапан відрегульований на відкривання при тиску у вихідному каналі 0,45…0,57 МПа. При зростанні різниці тисків у каналах 16 і 21 до 0,6…0,7 МПа, що може бути при пуску холодного двигуна, масло надходить по отворахплунжера до кульки 17 перепускного клапана, стискає пружину 18 і переміщає кульку вліво. Із вхідного каналу 16 неочищене масло подається до вихідного каналу 21.

При зменшенні різниці тисків пружинами 18 і 22 перепускний і запобіжний клапани повертаються у початкове положення.

Осад зі стінок кришки ротора знімається дерев'яним скребком під час технічного обслуговування, потім стінки кришки промиваються дизельним паливом.

Центрифуга з активно-реактивним приводом дизеля Д-240 відрізняється від центрифуги з реактивним приводом відсутністю форсунки і все масло, яке дається в ротор центрифуги, спрямовується в головну масляну магістраль. Це дозволяє подовжити строк роботи масла, оскільки воно не збагачується киснем, менше окисляється і вигоряє. Крім того, при цьому зменшується загальний потік масла і відповідно витрати енергії на привод масляного насоса.

1,4 – верхній і нижній бачки; 2 – овальні трубки; 3 – ребра; 5,7 – вхідний і вихідний патрубки; 6 – перетинки канал центрифуги з каналами насадки, та чотири радіальних отвори в колонці 8 остова ротора, що з'єднують канали насадки з робочим об'ємом ротора центрифуги.

У верхній частині колонки 8 ротора аналогічно виконують три канали, позначені літерою В. Вхід до каналів розташований у протилежному від обертання ротора напрямі. Проти каналів В колонки виконано чотири радіальних отвори осі 1.

Масло, яке під тиском подається до каналів Н насадки 7, за дотичною лінією спрямовується на великій швидкості в порожнину НП колонки. Потік масла створює активний момент, який змушує ротор обертатися. Потім отворами в колонці масло рухається в порожнину ротора, де під дією відцентрових сил очищується від домішок.

Очищене масло піднімається у верхню частину ротора і тангенціальними каналами В колонки спрямовується у порожнину ВП, розташовану між колонкою 8 і віссю 1. Під час проходження масла через канали В також виникають реактивні сили, крутний момент яких співпадає з активним моментом насадки 7. Ці два моменти обертають ротор. Масло з порожнини ВП каналами осі 1 надходить в масловідвідну трубку 6 і далі – в головну магістраль.

Масляний радіатор. Для нормальної роботи двигуна температура масла в системі мащення повинна бути 70…85 °С. При нагріванні масла вище 90 °С його в'язкість значно знижується. Воно випаровується гірше охолоджує і змащує деталі. Зростають його витрати. Масляний радіатор забезпечує зниження температури масла на 10…20 °С.

На двигунах з повітряним охолодженням радіатор (змійовик) з ребрами встановлюється під кожухом вентилятора, перед циліндрами.

Радіатори двигунів з рідинним охолодженням подібні за конструкцією, але відрізняються за розмірами, кількістю охолоджувальних трубок та способом їх розміщення.

Масляний радіатор дизеля ЯМЗ-240Б складається з верхнього 4 (рис. 1.4) і нижнього 1 бачків, між якими в один ряд встановлені овальні сталеві трубки 2. На трубки спіраллю навиті сталеві стрічки (ребра) З, які збільшують поверхню охолодження. Бачки розділені перетинками 6 на відсіки, що забезпечує ефективніше охолодження масла через збільшення шляху і часу проходження його через радіатор. Для нижньої стінки бачка 4 приварені сталеві трубки 5 і 7 з гумовими трубопроводами вхідних і вихідних каналів систем мащення дизеля і коробки передач (2/3 об'єму масляного радіатора призначені для охолодження масла дизеля – моторної секції, а 1/3 об'єму – коробки передач).

Масляний радіатор розташований перед рідинним радіатором системи охолодження і прикріплений до нього. Він включається в роботу залежно від пори року за допомогою спеціального крана.

Роботу системи мащення контролюють такими приладами і пристроями:

-   рівень масла у піддоні картера масломірною лінійкою;

-   тиск масла в головній магістралі електричним або механічним (мембранним) манометрами та сигнальними (індикаторами) лампочками;

-   температуру масла – дистанційними термометрами.

Технічне обслуговування системи мащення

ЩО. (Щоденне обслуговування)

1. Перевірити зовнішнім оглядом герметичність з'єднань системи мащення.

2. Перевірити рівень масла і при необхідності долити його.

3. Очистити від осаду фільтр грубої очистки. Для очищення фільтруючого елемента фільтра грубої очистки масла у двигуні ЗИЛ-130 рукоятку фільтра необхідно повернути на 3—4 оберти.

Звичайно таке очищення необхідно робити зразу ж після повернення з лінії. У двигуні ГАЗ-21 «Волга» для очищення фільтра слід зробити рукояткою 15—20 подвійних ходів, а у двигуні. «Моск-вич-408» — перемістити важіль валика фільтруючого елемента вправо — вліво шість — вісім разів.

Під час зберігання автомобіля на відкритій площадці в умовах низьких температур рекомендується щоденно після закінчення роботи зливати масло у чистий посуд, а вранці перед заливанням у піддон картера підігрівати його до температури 90° С.

ТО-1. (Технічне обслуговування системи мащення)

1. Перевірити зовнішнім оглядом герметичність приладів системи мащення і маслопроводів. Підтягнути усі кріплення приладів. Усунути помічені несправності.

2. Злити відстій з масляних фільтрів. Для зливання відстою необхідно прогріти двигун, очистити від пилу і бруду корпуси фільтрів і прокрутити фільтруючий елемент фільтра грубої очистки на кілька обертів. Відстій зливають у спеціальний посуд.

3. Перевірити рівень масла в картері двигуна і при необхідності долити його.

4. Змінити масло (за графіком) у картері двигуна, промивши при цьому фільтруючий елемент грубої очистки. Замінити фільтруючий елемент фільтра тонкої очистки і видалити осади з фільтра відцентрованої очистки.

ТО-2. (Технічне обслуговування системи мащення)

1. Перевірити зовнішнім оглядом герметичність з'єднань системи мащення двигуна і кріплення приладів. Усунути помічені несправності.

2. Злити відстій з корпусів масляних фільтрів.

3. Замінити (за графіком) масло у картері двигуна. Заміну масла у картері двигуна при середніх умовах експлуатації автомобіля необхідно провадити відповідно до заводської інструкції після пробігу 2000—3000 км. Звичайно це суміщають з одним із технічних обслуговувань. Одночасно з заміною масла промивають фільтруючий елемент фільтра грубої очистки і заміняють фільтруючий елемент фільтра тонкої очистки або очищають фільтр відцентрової очистки масла.

Одночасно із зливанням масла з піддона картера необхідно злити відстій з фільтрів. Якщо при зливанні масла буде виявлено, що система мащення забруднена, що виявляється по значному потемнінню масла і наявності великої кількості механічних домішок у ньому, необхідно промити систему. Для цього заливають у піддон картера рідке масло до нижньої мітки покажчика, пускають двигун і дають йому попрацювати на малих обертах 2—3 хв, а потім, відкривши пробки, зливають промивне масло.

Фільтруючий елемент фільтра грубої очистки промивають за допомогою щітки, змоченої в гасі, при знятому відстійнику (ГАЗ-21 «Волга») або вийнявши фільтруючий елемент (ЗИЛ-130, «Москвич-408»). При промиванні фільтруючий елемент необхідно весь час повертати. Корпус фільтра тонкої очистки промивають щіткою при знятій кришці і відкритому зливному отворі. Після промивання корпуса всередину його вставляють новий картонний фільтруючий елемент.

Після складання фільтрів грубої і тонкої очистки ставлять пробки на місце і через маслоналивиий патрубок заливають свіже масло. Двигун пускають і прогрівають масло. Потім двигун зупиняють і через 3—5 хв перевіряють рівень масла.

Для видалення осадів з фільтра відцентрової очистки двигуна ГАЗ-53 (див. рис. 40) необхідно: зняти його з маслоналивного патрубка, відкрутити баранцеву гайку і зняти кожух, відкрутити круглу гайку, удержуючи ковпачок від обертання, і, тримаючись за гайку, обережно зняти ковпак. Потім слід зняти сітку, очистити ковпак від осаду і промити їх у бензині. Обережно, щоб не пошкодити гумовий ущільнювач ротора, встановити сітку і ковпак на місце і закрутити рукою гайку ковпака, стежачи за тим, щоб ковпак сідав на своє місце без перекосу. Після цього необхідно встановити кожух, закрутити баранцеву гайку і поставити фільтр на місце. Запустити двигун і перевірити, чи не підтікає масло. Після видалення осаду і заміни масла зразу не можна допускати роботи двигуна на великих обертах.

Для перевірки дії фільтра відцентрової очистки необхідно дати двигуну підвищені оберти, а потім зупинити його. При справній роботі фільтра після зупинки двигуна протягом 2—3 хв буде чути характерне гудіння ротора, що обертається. Якщо виявиться, що фільтр працює погано, необхідно його розібрати і очистити жиклери і втулки.

ІІІ. Поточний інструктаж:

1.                Учень відповідальний за техніку безпеки перевіряє організацію робочого місця:

а) чистоту підніжок трактора і території навколо трактора;

б) наявність та відповідність інструменту для виконання роботи;

в) наявність технологічної карти завдання.

2.                Учень та майстер з виробничого навчання контролює правильність проведення технічного обслуговування системи мащення.

3.                      Учень відповідальний за техніку безпеки, нагадує учням про правила безпеки при обслуговуванні трактора, користування ріжковими ключами та викруткою при відкручуванні гайок та болтів.

4.                Учень перевіряє правильність регулювання теплового зазору в кожному циліндрі.

5.                Обидва учні контролюють техніку безпеки при проведенні технічного обслуговування системи мащення

ІV Заключний інструктаж

1.                Майстер аналізує досягнення учнів на уроці по закріпленню знань, умінь, навичок за темою уроку, а також умінь і навичок з організації робочих місць і дотримання правил техніки безпеки праці.

2.                Учень, відповідальний за техніку безпеки, вказує на помилки при виконанні технічного обслуговування системимащення.

3.                Майстер виробничого навчання підводить підсумки за теоретичне та практичне знання та повідомляєі обґрунтовує оцінки

4.                Повідомлення домашнього завдання: Повторити тему: «Технічне обслуговування системи мащення» 

Тема уроку:  «Регулювання теплового зазору клапанів двигуна трактора МТЗ-80

Мета уроку:

-                     сформувати вміння і навички регулювання теплового зазору клапанів тракторного двигуна.

-                     Розвивати самостійність у плануванні та організації робочого місця, раціональні прийоми мислення, пам`яті.

-                     Виховувати повагу до праці, до своєї майбутньої професії, дбайливе ставлення до обладнання, інструментів.

Тип уроку: формування первинних умінь і навичок.

Навчально-матеріальне оснащення уроку: трактор МТЗ-80 – 2 шт., набір ключів – 2 шт., легкий молоток – 2 шт., набір щупів №2 – 2 шт., крейда – 2 шт., лінійка металічна – 50 см – 2 шт., викрутка – 2 шт., обтиральні ганчір’я – 2 комплекти, слюсарні рукавички – 14 шт.

                                            Хід уроку

1.                Організаційна частина ( 5 хв)

-                     Перевірка наявності учнів і їх готовності до уроку.

-                     Перевірка знань з охорони праці

2.                Вступний інструктаж (30 хв)

-                     Актуалізація опорних знань учнів.

-                     Повідомлення теми уроку.

-                     Цільова установка проведення уроку: навчитися правильно виконувати регулювання теплового зазору двигуна Д-240.

-                     Перевірка знань, отриманих на уроках теоретичного навчання. Приклади карток-завдань для перевірки знань, отриманих на уроках теоретичного навчання у додатку.

3.                Вивчення нового матеріалу. Розповідь майстра виробного навчання.

Регулювання теплових зазорів між клапанами і коромислами

      У процесі нагрівання клапан розширюється. Для щільної його посадки та забезпечення  герметичності клапанів сідел між стрижнем клапана та бойком коромисла залишають зазор, який становить (0.25 мм – 0.3 мм) для двигуна Д-240.

      Якщо цей зазор більший за 0.45, клапан відкривається недостатньо, а відповідно погіршується наповнення циліндрів свіжим повітрям і очищення його від відпрацьованих газів. При зазорі меншому ніж 0.2 мм клапан, який став довгим у процесі нагрівання , впирається у бойок коромисла та не щільно закривається. У цьому випадку компресія у циліндрі погіршується, а клапан обгорає.

   Зазори в клапанному механізмі перевіряють щупами (набір №2). Набір складається з 17 пластин товщиною 0,02; 0,03; 0,04; 0,05; 0,06; 0,07; 0,08; 0,09; 0.1; 0,15; 0,2; 0,25; 0,3; 0,35; 0,4; 0,45; 0,5 мм.

                      Порядок регулювання теплових зазорів

     1. Прогрівають двигун трактора.

     2. Очищують від пилу ковпак головки циліндрів і знімають його. Підтягують кріплення стояків коромисел.

     3. Встановлюють поршень першого циліндра у верхню «мертву точку» під час такту стиску. Для цього повертають вручну колінчастий вал двигуна до тих пір, поки впускний клапан першого циліндра відкриється і закриється, а установочна шпилька ввійде в отвір маховика ( не нарізним кінцем), при цьому поршень першого циліндру  знаходиться за 15-26 С до верхньої «мертвої точки» (обидва клапани закриті).

     Після легкого постукування молотком по регулювальному борту коромисла перевіряють тепловий зазор кожного клапана щупом 0,25 мм. При цьому повинен переміщуватися з невеликим опором, і одночасно штангу прокручують пальцями руки навколо (вона повинна обертатися легко, без заклинювання ).

     Відпустити контрогайку регулювального гвинта і закручувати або відкручувати гвинт до встановлення зазору по щупу 0.25 мм. Затягнути контрогайку і перевірити зазор щупом при обертанні штанги.

 4.    По діагоналі на шківу колінчастого вала наносяться позначки крейдою (у вигляді рисок) та мітка на корпусній деталі трактора. Установочну шпильку витягують з отвору маховика.

    5. Зазори в клапанах інших циліндрів регулюють відповідно до порядку роботи циліндрів 1-3-4-2, повертаючи колінчастий вал на 180 градусів і поєднуючи по черзі позначки  (шківа і корпусної деталі)

6. Після закінчення регулювання зазорів в останньому циліндрі (другому) і , повертаючи колінчастий вал на 180 градусів , установочка шпилька знову повинна  попасти в отвір маховика

7. Встановити ковпак головки циліндра на місце

8. Техніка безпеки при виконанні ТО трактора:

- перед початком робіт з технічного обслуговування тракторів робітник повинен  одягти робочу форму. На голові- головний убір, на руках-слюсарні рукавиці . На ноги взути черевики , щоб уникнути отримання травм при падінні інструменту або деталей

- перед початком роботи під трактором , встановленого на посту технічного обслуговування , на видному місці винести табличку з написом : «Двигун не пускати, працюють люди». Під колеса трактора встановлюються упори , трактор встановлюють на стояче гальмо

- під час роботи не класти інструмент в деталі на раму , підніжки та інші частини трактора, звідси вони можуть впасти на працюючого

- при виконанні обслуговування трактора заборонено палити , користуватися відкритим вогнем

- пролите на підлогу паливо , оливу та інші паливно-мастильні матеріали потрібно одразу зібрати, на випадок виникнення пожежі засипати їх піском або тирсою , потім видалити.

- при технічному обслуговуванні трактора користуватися лише справними інструментами

- у приміщеннях для стоянки, ремонту і технічного обслуговування тракторів повинні бути вогнегасники згідно із встановленими нормами. Приміщення обов’язково обладнанні пожежними щитами, на яких знаходяться відро, багор, сокира.

ІV Поточний інструктаж (20 хв)

1.     Розподіл учнів по робочих місцях

2.     Обхід робочих місць: перевірка підготовки робочих міць і початок роботи

3.     Перевірка правильності виконання роботи з регулювання теплового зазору клапанів двигуна трактора та надання практичної допомоги

4.     Перевірка дотримання правил охорони праці там правил пожежної безпеки

5.     Перевірка і оцінювання якості виконаних робіт

6.     Прибирання робочих місць

 V Заключний інструктаж (5 хв)

1.     Підбиття підсумків уроку. Оголошення балів, обґрунтування їх

2.     Аналіз типових помилок, допущених учнями при виконанні робіт

3.     Відзначення кращих учнів

4.     Домашнє завдання

VІ Домашнє завдання

Головчук А.Ф. «Експлуатація та ремонт сільськогосподарської техніки-книга  1 Трактори, с.56-59 «ТО газорозподільного механізму»

Додаток

Картка-завдання №1

1.     Порядок роботи двигуна Д-240

А) 1-3-4-2

Б) 1-2-3-4

2. Більший за діаметром тарілки клапан двигуна Д-240:

А) Впускний

Б) Випускний

3. Тепловий зазор у клапанах Д-240

А) 0,15

Б) 0,25

В)0,48

4. Герметичність клапанів визначають одночасно з вимірами герметичності циліндрів

А) Тахометром

Б) Компресометром

В) Максиметром

5. Наслідки зменшення теплового зазору у клапанах

А) Стук клапана

Б) підгорання клапана